Опіки стравоходу є одним з різновидів важких травм, який часто веде до інвалідизації, а іноді і смерті потерпілих. За етіологічним фактором опіки стравоходу бувають хімічними, термічними та променевими. Найбільш частіше зустрічаються хімічні опіки в результаті випадкового або навмисного прийому різних хімічних агентів. Хімічні речовини визивають як загальнотоксичну дію, так і місцеводеструктивну. Залежно від ступеня активності хімічних речовин, часу їх дії на тканини організму, часу і повноти надання медичної допомоги потерпілому, вони можуть викликати гіперемію слизової стравоходу та шлунка, ерозію, виразки, а іноді і перфорацію стінок стравоходу та шлунка (мал. 1).
Мал. 1
Одним з ранніх і найбільш частих ускладнень опіків стравоходу є розвиток стенозу, який спершу призводить до того, що потерпілі не можуть вживати грубу їжу, а потім і рідку (мал. 2).
Мал. 2
Лікування опіків стравоходу складається із загального та місцевого лікування. Загальна терапія полягає в детоксикації організму та нивилюванні впливу хімічних речовин на органи і системи людини. Місцеве лікування полягає в припиненні впливу хімічних агентів на стінки органів травного тракту, запобігання виникненню ранніх та пізніх ускладнень опіків, а також боротьбу з вже виниклими ускладненнями.
Першочерговим заходом при попаданні хімічних речовин в органи травного тракту є видалення цих агентів з просвіту стравоходу та шлунка. Для цього проводять промивання шлунка різними розчинами (мал. 3). Надалі проводиться медикаментозна терапія.
Мал. 3
З метою запобігання стенозування стравоходу, а також при вже розвинутих рубцевих стенозах проводять бужування стравоходу. При цьому введений в просвіт буж насильно розтягує стінки стравоходу, запобігаючи розвитку стенозу його просвіту (мал. 4).
Мал. 4
З цією ж метою виконуються і балонні дилатації (розширення) стравоходу (мал. 5).
Мал. 5
При правильному лікуванні гострої стадії опіку стравоходу сприятливі результати досягаються у 90% постраждалих. При несприятливому перебігу захворювання вдаються до хірургічного лікування. У деяких випадках вдається досягти успіху за допомогою стентування просвіту стравоходу на рівні розвиненої рубцевої стриктури, забезпечуючи прохідність їжі по стравоходу (мал. 6, фото 1).
Мал. 6
Фото 1. Одне з проведених нами стентувань при опіку стравоходу
При некорегуємих рубцевих стриктурах виконують пластику стравоходу. При цьому найбільш частіше виконують резекцію або екстирпацію стравоходу з заміною його сформованої зі шлунка трубкою (мал. 7, 8). Залежно від клінічної ситуації пластика стравоходу може проводитись або одномоментно з видаленням стравоходу, або через кілька місяців.
Мал. 7
Мал. 8
Для пластики стравоходу також використовують різні відділи товстої кишки (мал. 9). Тонка кишка використовується рідко на увазі технічних труднощів формування трансплантату, які значно подовжують операцію.
Мал. 9
У випадках, коли неможливо провести радикальне оперативне втручання з технічних причин або загальносоматичного стану пацієнта, для забезпечення харчування виконується гастростомія (встановлення трубки в шлунок) (мал. 10).
Мал. 10
Всі вище викладені оперативні втручання при рубцевих стриктурах стравоходу найчастіше виконуються відкритим способом (мал. 11).
Мал. 11
Однак, в даний момент можливе виконання цих операцій малотравматичним торакоскопічним та лапароскопічним способами (мал. 12).
Мал. 12