Хірургія стравоходу є одним з найскладніших розділів медицини. Анатомічне і топографічне розташування стравоходу обумовлюють труднощі маніпуляцій на ньому. Розташовуючись в вузькому просторі заднього середостіння грудної клітки, стравохід тісно контактує з трахеєю, головними бронхами, легенями, перикардом і серцем, аортою та її великими судинами, легеневими судинами, нервами, діафрагмою, що перешкоджає вільному маніпулюванню на стравоході, а пошкодження поблизу розташованих органів може призвести до тяжких наслідків і навіть смерті (мал. 1).

Мал. 1

Доброякісні утворення стравоходу, в залежності від їх типу росту (в просвіт стравоходу або в сторону середостіння), розміру та локалізації самого утворення можуть бути видалені як фіброезофагоскопічно (мал. 2), так і з боку порожнини грудної клітки.

Мал. 2

Черезплевральні доступи до стравоходу бувають трьох видів: відкриті (мал. 3), торакоскопічні (мал. 4) та відеоасистовані (поєднання невеликого відкритого доступу з відеоторакоскопічною підтримкою).

Мал. 3

Мал. 4

Результати однієї з виконаних нами операцій з приводу лейоміоми стравоходу (доброякісної пухлини) представлена на фото 1, 2.

Фото 1

Фото 2

Рак стравоходу займає провідне місце серед злоякісних захворювань цього органу і займає 6 місце в структурі захворюваності злоякісними пухлинами в світі (мал. 5). Він виникає значно частіше у чоловіків, головним чином в зрілому та літньому віці. Найбільш висока захворюваність на рак стравоходу в віці 50-60 років. Захворювання часто має несприятливий прогноз, оскільки діагностується часто на пізніх стадіях розвитку. Летальність при раку стравоходу дуже велика і залежить від стадії захворювання, загальносоматичного стану пацієнта, обсягу проведеного лікування, і становить від 10% до 75% протягом 5 років.

Мал. 5

Лікування раку стравоходу комплексне і включає в себе, як правило, хірургічне втручання і променеву терапію. Хіміотерапія при раку стравоходу малоефективна, однак в поєднанні з хірургічним лікуванням і променевою терапією може сприяти збільшенню п'ятирічної виживаємості.

Залежно від локалізації пухлинного ураження стравоходу, поширеності ракового процесу, найчастіше виконуються екстирпація стравоходу (повне видалення стравоходу), резекція стравоходу (не повне видалення стравоходу) і резекція нижньої/нижньої та середньої третини стравоходу з одномоментною лімфодисекцією реґіонарних лімфовузлів. Для заміщення видаленого органу або його частини та відновлення прохідності їжі використовують інші органи травного тракту: найчастіше це шлунок (мал. 6, 7) та різні відділи товстої кишки (мал. 8). Тонка кишка використовується рідко на увазі технічних труднощів формування трансплантату, які значно подовжують операцію.

Мал. 6

Мал. 7

Мал. 8

Залежно від клінічної ситуації пластика стравоходу може проводитися або одномоментно з видаленням стравоходу, або через кілька місяців.

Всі вище викладені оперативні втручання при раку стравоходу найчастіше виконуються відкритим способом (мал. 9).

Мал. 9

Однак, при I-х і II-х стадіях раку стравоходу можливе виконання цих операцій малотравматичним торакоскопічним та лапароскопічним способами (мал. 4).

Наш досвід відеоторакоскопічної екстирпації стравоходу через 3 торакопорти при раку стравоходу з накладенням шийної езофагостоми та лапароскопічної гастростоми (сучасний варіант операції Торека) представлений на фото 3-8.

Фото 3

Фото 4

Фото 5

Фото 6

Фото 7

Фото 8

У випадках, коли неможливо провести радикальне оперативне втручання через пухлинний процес що далеко зайшов або загальносоматичного стану пацієнта, для забезпечення харчування виконується стентування стравоходу (мал. 10) або гастростомія (встановлення трубки в шлунок) (мал. 11).

Мал. 10

Мал. 11