Утворення шкіри представляють величезну кількість різноманітних захворювань, які можуть бути як самостійним ураженням шкіри, так і супутнім при будь-яких інших патологічних станах (наприклад, проявом захворювань судинної системи, нервової системи, різних інфекційних захворювань, захворювань крові і т.д.). У певних випадках правильний діагноз вдається поставити при ретельному зборі анамнезу, огляді пацієнта і отриманні результатів лабораторних досліджень. Велику роль в діагностиці захворювань шкіри мають різні види цифрових дерматоскопів, які дозволяють проводити дослідження утворень не вдаючись до інвазивних методів діагностики (мал. 1).

Мал. 1

Але існує безліч уражень шкіри, які точно диференціювати становить певні труднощі. В цих випадках на допомогу приходить біопсія утворень шкіри з метою гістологічного дослідження біоптату. В даний час у світовій практиці в 90% випадків шкірні захворювання підтверджуються гістологічно. Існує багато методик даної біопсії, але всі вони переслідують декілька цілей, головними з яких є:

1. Якщо є технічна можливість взяття біопсії утворення шкіри цілком з утворенням в межах візуально незмінених тканин, то перевага віддається цьому виду біопсії (дану маніпуляцію можливо виконати при невеликих розмірах утворень, найчастіше до 0,5 см в діаметрі).

2. Якщо ж утворення велике, то біопсія береться в тих ділянках утворення, які викликають найбільші підозри на його злоякісний характер.

3. Біопсія утворення повинна виконуватись із захопленням всіх шарів шкіри і, по можливості, підшкірно-жирової клітковини (мал. 2).

Мал. 2

Після отримання висновку гістологічного дослідження біопсійного матеріалу приймається подальша тактика лікування. Якщо досліджуєме утворення виявилось злоякісним, то головним методом лікування є хірургічний. Виявлене злоякісне утворення підлягає його цілісному видаленню. Залежно від біологічної природи утворення, його розміру і глибини ураження шкіри, локалізації на тілі, наявності або відсутності метастазів пухлини, обсяги оперативних втручань відрізняються один від одного. Однак всі вони переслідують головну мету хірургічного втручання - видалення утворення в межах незмінених тканин. Найчастіше виконується висічення утворення на всю товщину шкіри, відступивши від видимих ​​країв пухлини на 0,5-1,0 см, з частковим захопленням підшкірно-жирової клітковини (мал. 3).

Мал. 3

Але якщо оперативне втручання виконується при найбільш злоякісному утворенні шкіри - меланомі, то утворення висікається на всю товщину шкіри, відступивши від видимих країв пухлини на 2-3 см, із захопленням підшкірно-жирової клітковини і поверхневої фасції. Окрім дотримання правил радикального видалення утворень слід зберігати і косметичні підходи у вирішенні даних проблем, що також важливо.

Результати проведеного нами видалення меланоми шкіри в ділянці гомілки представлені на фото 1-5.

Фото 1. Проведення розмітки перед початком операції

Фото 2. Видалення пухлини єдиним шкірно-жировим-фасціальним клаптем

Фото 3. Вид операційної рани з видаленою ділянкою шкіри разом з пухлиною

Фото 4. Мобілізація країв рани

Фото 5. Остаточний вигляд операційної рани

В тих випадках, коли злоякісне утворення розташовується на видних ділянках тіла (в першу чергу це ділянка обличчя, скроні, вуха), широке висічення пухлини може викликати великі дефекти шкіри, закриття яких представляє великі технічні труднощі та іноді змушує вдаватися до різних пластичних операцій з використанням пересадки шкірних клаптів з інших поверхонь тіла. В цих випадках на допомогу приходить операція Мохса. Суть її полягає в тому, що пухлина видаляється пошарово в межах візуально незмінених тканин. Видалена ділянка шкіри маркується різними кольорами, картується на окремому бланку для орієнтування в краях зрізів і відправляється на термінове гістологічне дослідження. Метою гістологічного дослідження є визначити в якому маркірованому краї зрізу відсутні пухлинні клітини, а в якому присутні. При виявленні пухлинних клітин проводиться відмітка в якому з маркованих країв присутні злоякісні клітини. Орієнтуючись на гістологічне заключення, хірург проводить повторне висічення тканин в тій ділянці, де було виявлено неповне видалення пухлини. Повторно видалена ділянка шкіри знову маркується різними кольорами, картується і відправляється на гістологічне дослідження. Дані процедури повторюються до тих пір, поки пухлинні клітини будуть видалені з усіх боків. Перевагами операції Мохса є: можливість проведення даної операції під місцевим знеболенням без госпіталізації в хірургічний стаціонар, радикальність операції, відсутність зайвого висічення здорових ділянок шкіри, що дозволяє досягти максимального косметичного ефекту. Недоліками операції Мохса є: тривалий загальний час проведення маніпуляцій, яке може досягати 5 годин, трудомісткий процес з одномоментним залученням до процесу декількох фахівців, більш економічно витратний.

В певних клінічних випадках допоміжними методами лікування можуть служити променева та хіміотерапія.

При доброякісних пухлинах шкіри невеликих розмірів можливе застосування менш травматичних способів видалення утворень, таких як кріодеструкція, лазерна деструкція, радіочастотна абляція і т.д. Однак радикальність даних видів лікування нижче в порівнянні з хірургічними операціями.

При виявленні утворень в підшкірно-жировій клітковині єдиний радикальний метод лікування є хірургічний - видалення утворень в межах незмінених тканин. Видалення утворень підшкірно-жирової клітковини в переважній більшості випадків не вимагає видалення шкіри, що дозволяє проводити ці оперативні втручання зі збереженням косметичного ефекту (мал. 4).

Мал. 4