Захворювання щитовидної залози вражають 10-15% населення Землі і займають в структурі патології ендокринних органів друге по частоті місце після діабету. Число захворювань щитовидної залози повсюдно росте і відбувається це переважно за рахунок вузлових форм зобу та диференційованих форм раку щитовидної залози. На частку раку щитовидної залози доводиться до 2% усіх злоякісних новоутворень голови та шиї. У більшості випадків рак щитовидної залози діагностується при обстеженні пацієнтів з вузловим зобом. Найчастіше він виявляється у віці 40-50 років. Захворювання у жінок зустрічається частіше ніж у чоловіків (3:1), але в похилому і старечому віці все ж переважає відносна частка чоловіків.
Новоутворення паращитовидних залоз в основному представлені доброякісними аденомами і злоякісними карциномами. Пухлини паращитовидних залоз є досить рідкісними знахідками. Утворення паращитовидних залоз практично завжди гормонально-активні, тому супроводжуються симптомами гіперпаратиреозу та гіперкальціємією. Гормонально-неактивні форми пухлин паращитовидних залоз діагностуються менш ніж в 5% спостережень. Рак паращитовидних залоз зустрічається в 0,5-2% випадків утворень паращитовидних залоз і зустрічається зазвичай у осіб у віці 50-60 років. Він може бути первинним процесом або розвиватись внаслідок виникнення злоякісної пухлини з аденоми.
Топографічне розташування щитовидної та паращитовидних залоз вимагає від хірурга чітких знань анатомії і володіння технікою маніпуляцій на органах шиї. Органи що знаходяться навколо щитовидної та паращитовидних залоз такі як гортань, трахея, стравохід, сонні артерії та їх гілки, яремні вени, блукаючі нерви, поворотні гортанні нерви, зовнішні гілки верхніх гортанних нервів, симпатичні стовбури змушують оперуючого хірурга до особливої уваги при маніпуляціях, оскільки пошкодження цих органів можуть привести до тяжких наслідків, а іноді і до смерті пацієнта (мал. 1).
Мал. 1
Кількість методів оперативного лікування захворювань щитовидної залози значно випереджає кількість оперативних втручань інших органів ендокринної системи. При доброякісних утвореннях щитовидної залози найчастіше виконують лобектомію (видалення однієї частки) (мал. 2) та гемітиреоїдектомію (видалення однієї частки з перешийком) (мал. 3). В подальшому, як правило, необхідності в замісної терапії гомонами щитовидної залози немає.
Мал. 2
Мал. 3
Одна з видалених нами аденом щитовидної залози
При злоякісних пухлинах щитовидної залози найчастіше виконується тотальна тиреоїдектомія (повне видалення щитовидної залози) з лімфодисекцією реґіонарних лімфовузлів (мал. 4). Однак, в деяких випадках допустимі операції в обсязі гемітиреоїдектомії.
Мал. 4
В тих випадках, коли є проростання пухлини в сусідні органи та судини, операції тотальної тиреоїдектомії доповнюються резекцією проростаючих пухлиною органів з великою лімфодисекцією центральних та бічних відділів шиї (мал. 5, 6).
Мал. 5
Мал. 6
На жаль, бувають випадки, коли виконати повне видалення щитовидної залози із злоякісною пухлиною не представляється можливим. У таких випадках проводяться циторедуктивні оперативні втручання, при яких видаляється максимально можливий об’єм щитовидної залози з пухлиною і в подальшому ці пацієнти проходять курси радіойодтерапії, променевої терапії. Після проведення таких специфічних методів лікування можливі повторні хірургічні втручання з метою видалення залишків пухлини щитовидної залози.
Лікування утворень паращитовидної залози (як доброякісних, так і злоякісних) полягає у видаленні уражених залоз з подальшим коригуванням рівня кальцію в крові.
Всі вище викладені оперативні втручання найчастіше виконуються з класичних доступів по Кохеру і Мак Фі (мал. 7).
Мал. 7
Але завдяки сучасним технічним досягненням в медицині стало можливо виконувати оперативні втручання на щитовидній та паращитовидних залозах мініінвазивними доступами по фізіологічним складкам шиї, через навколососкові та пахвові розрізи (мал. 8).
Мал. 8
Не дивлячись на те, що хірургічне лікування раку щитовидної залози є основним, успішно застосовуються і специфічні методи лікування: радіойодтерапія, дистанційна променева терапія, супресивна терапія тироксином, таргетна терапія. Хіміотерапія при лікуванні раку щитовидної залози неефективна. Використання комплексного підходу в лікуванні утворень щитовидної залози значно підвищує результативність лікування і подовжує життя пацієнтам.