Стравохід Барретта - це стан, при якому в слизовій оболонці стравоходу виявляється нехарактерний для норми циліндричний епітелій замість плоского багатошарового (мал. 1).

Мал. 1

Метаплазія клітин (процес повного заміщення одного типу епітелію іншим) нижньої частини стравоходу розглядається, як стан, викликаний хронічним кислотним пошкодженням. Стравохід Барретта відноситься до передракових захворювань (які мають тенденцію до розвитку злоякісної, швидкопрогресуючої і швидкозростаючої пухлини) і вимагає особливо ретельного спостереження. Захворювання виявляється приблизно у 10% пацієнтів, які звернулись з приводу печії при гастроезофагеальному рефлюксі, а в загальній популяції - у 1% населення. Частіше хворіють чоловіки старше 45 років.

Причинами виникнення стравоходу Барретта є: спадкова схильність, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) протягом більше п'яти років, куріння, зловживання алкоголем, надлишкова вага, ожиріння по абдомінальному типу, робота, пов'язана з нахилами (більше 20 років), переїдання, похибки в харчуванні, надмірне вживання смаженої та гострої їжі, виразкова хвороба шлунка та/або дванадцятипалої кишки, захворювання шлунково-кишкового тракту, що виникають після операцій на шлунку, синдром Золлінгера-Еліссона.

Основні клінічні симптоми такі ж, як у гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ): печія і біль в животі, першіння в горлі, відрижка кислим, яка посилюється після їди, закид великої кількості напівперевареної їжі з шлунку в стравохід, в більш важких випадках - порушення ковтання (мал. 2).

Мал. 2

Найбільш небезпечним ускладненням стравоходу Барретта є утворення аденокарциноми стравоходу (швидкопрогресуючої, швидкозростаючої, агресивної пухлини). Крім цього часто виникають ерозії та виразки стравоходу, стравохідні кровотечі, рубцеві стенози стравоходу.

Існують наступні методи лікування стравоходу Барретта:

1. Немедикаментозний - харчовий та фізичний режим, дієтотерапія, виключення прийому препаратів, що викликають зниження тонусу кардіального сфінктера, через що кислий вміст шлунка потрапляє в стравохід.

2. Медикаментозний - проведення противиразкової терапії, прийом препаратів, що стимулюють просування їжі по шлунково-кишковому тракту і препаратів стимулюючих травлення.

3. Ендоскопічний - лазеротерапія (руйнування зміненої ділянки епітелію стравоходу лазером), фотодинамічна терапія (використання особливих світлочутливих речовин, що вводяться в організм, накопичуються в місці пухлини або метаплазії та опромінюються спеціальним світлом) (мал. 3).

Мал. 3

4. Хірургічний (при неефективності консервативної терапії або при розвитку ускладнень) - пластика нижнього стравохідного сфінктера для запобігання закидання кислого вмісту з шлунку в стравохід (мал. 4), резекція нижньої третини стравоходу при вираженій метаплазії слизової і при розвинутих ускладненнях (мал. 5).

Мал. 4

Мал. 5

Дані оперативні втручання можливо проводити як традиційним відкритим способом - торакотомічно (мал. 6), лапаротомічно (мал. 7), так і мініінвазивним способом - торакоскопічно (мал. 8), лапароскопічно (мал. 9).

Мал. 6

Мал. 7

Мал. 8

Мал. 9