Кісти середостіння представляють велику групу порожнинних утворень різного походження в медіастинальному просторі і складають від 14 до 18,5% всієї патології середостіння.

Кісти середостіння діляться на дві великі групи:

1 - справжні (вроджені, первинні) - целомічні, ентерогенні, бронхогенні, дермоїдні кісти, кісти тимуса та ін.

2 - вторинні (набуті) - лімфатичні, тимусні, паразитарні (ехінококові), менінгеальні (мал. 1).

Мал. 1

Особливості клінічних проявів кісти середостіння обумовлені типом і розташуванням утворення, його величиною і швидкістю зростання. У більшості випадків симптоматика розвивається на тому етапі, коли збільшення кісти середостіння викликає компресію інших органів і порушення їх функцій. Перебіг кіст в більшості випадків безсимптомний, гладкий. Нерідко вони є знахідкою при проходженні профілактичної флюорографії. Іноді пацієнти відзначають біль або дискомфорт у грудній клітці, серцебиття, задишку, сухий кашель, що виникають при зміні положення тулуба і фізичному навантаженні, порушення проходження їжі по стравоходу, лихоманку неясного походження.

Найбільш грізним ускладненням кіст середостіння служить так званий синдром медіастинальної компресії, частота якого коливається від 27 до 39%. Сюди входить компресія дихальних шляхів, синдром верхньої порожньої вени, здавлення стравоходу, серця, поворотного нерва. Крім компресії органів середостіння може мати місце прорив вмісту кісти в бронх, плевральну порожнину або стравохід, нагноєння і розрив кісти, викликаючи емпієму плеври, медіастиніт. Кісти середостіння також можуть злоякісно перероджуватись. Ускладнений перебіг кіст середостіння несе в собі потенційну загрозу життю пацієнта.

Провідна роль в діагностиці кіст середостіння належить променевим методам дослідження - комп'ютерна томографія органів грудної клітки, магнітно-резонансна томографія середостіння. Додатковими дослідженнями кіст середостіння можуть бути фибробронхоскопія, фіброезофагогастродуоденоскопія, ехо-кардіоскопія, аортографія. В деяких випадках виконують аспіраційну біопсію кіст.

Лікування кіст середостіння тільки хірургічне. Метою хірургічних втручань є видалення виявлених кіст та усунення виниклих ускладнень.

Залежно від конкретного клінічного випадку оперативний доступ до кіст середостіння може здійснюватись як шляхом класичних відкритих методів - торакотомії, стернотомії (мал. 2), так і мініінвазивно - торакоскопічно (мал. 3), медіастиноскопічно (мал. 4).

Мал. 2

Мал. 3

Мал. 4