Ехінококоз - це паразитарна інфекція, що характеризується утворенням в печінці, легенях або інших органах і тканинах різних розмірів паразитарних кіст (мал. 1).

Мал. 1

Ехінококове ураження легень займає друге місце (15-20%) після ураження печінки (70-80%). Інші локалізації ехінококозу в грудній порожнині (плеврі, клітковині середостіння, діафрагмі, стравоході, серці) зустрічаються рідко. Збудник ехінококозу - личинка стрічкового глиста ехінокока (Echinococcus granulosus). Статевозрілі особини паразитують в тонкому кишечнику тварин загонів псових і котячих - собак, вовків, лисиць, песців та ін. В стадії личинки (паразитарної кісти) ехінококи мешкають в тканинах проміжних господарів - парно- і непарнокопитних (овець, корів, коней, оленів, свиней) і людини. Людина заражається яйцями ехінокока, виділяючимися з калом хворих тварин, зазвичай при контакті з шерстю, доїнні, стрижці овець, виробленні шкір та аліментарним шляхом при вживанні немитих заражених овочів, зелені, води. Рідко реалізується аерогенне інфікування, при вдиханні пилу під час прибирання сіна та сільгоспробіт. З кишечника зародки ехінокока по кровоносним судинам розсіюються в печінку, легені та по всьому організму. При попаданні онкосфер через дихальні шляхи вони фіксуються на стінках бронхів, потім проникають в легеневу тканину, формуючи пухирчасті структури (мал. 2).

Мал. 2

Ехінококові кісти мають свої особливості будови, що дозволяють їх відрізнити від інших кіст при променевих методах діагностики. Зріла кіста ехінокока складається з двох шарів - зовнішнього, або хітинового, та внутрішнього, зародкового. Хітиновий шар є як би панциром і складається з еластичних волокон з ділянками гіаліну. З внутрішньої, гермінальної (зародкової), оболонки виростають виводкові (дочірні) капсули з їх сколексами (головні частини стрічкового хробака). Цей шар володіє безмежною спроможністю до розмноження та обсіменінню організму. Він виділяє рідину, характерну для ехінококової кісти. У відповідь на місцеву реакцію, що викликається паразитом, навколо хітинової оболонки утворюється сполучнотканинна оболонка, яка називається фіброзною капсулою (мал. 3).

Мал. 3

Ехінококоз легень має три стадії розвитку:

1. Безсимптомна стадія. Вона може протікати протягом багатьох років з моменту потрапляння паразита в організм. При цьому кіста розвивається досить повільно, не завдаючи хворому ніяких незручностей. Виявити її можна випадково, наприклад, при рентгенологічному обстеженні.

2. Стадія клінічних проявів. При наявності цієї стадії хворі відзначають тупі болі в грудях, іноді можуть відзначатись кашель і задишка. Симптоми починають виявлятись тоді, коли кіста стає значних розмірів і починає тиснути на сусідні органи та судини.

3. Стадія ускладнень. У хворих зустрічається нагноєння і інфікування кісти, а також прорив її в бронхи (приблизно 90%), порожнину перикарда і плевру.

При терапії ехінококозу традиційно застосовують комбіноване лікування, яке включає операцію з проведенням повторних курсів протипаразитарної медикаментозної терапії. Іноді при дисемінованих ураженнях одного або декількох органів і розмірах кіст до 3 см вдається досягти позитивних результатів при проведенні хіміотерапії без операції.

При хірургічному видаленні ехінококових кіст застосовують різні методики: ехінококектомія, періцистектомія, енуклеація кіст, резекція легень разом з кістами. Всі ці оперативні втручання переслідують головну мету - видалення зародкового шару кісти разом зі сколексами і кістозною рідиною. Дані операції виконуються шляхом як традиційної торакотомії (мал. 4), так і мініінвазивно - торакоскопічно (мал. 5).

Мал. 4

Мал. 5

В деяких випадках допустима мінімально інвазивна методика лікування ехінококозу - пункційна методика PAIR під контролем ультразвукового дослідження (Puncture, Aspiration, Injection, Re-Aspiration - пункція, аспірація, ін'єкція, повторна аспірація). Однак, показання до цієї методики обмежені.