Кісти шиї - це розташовані на передній або бічній поверхні шиї пухлиноподібні утворення, заповнені рідиною (мал. 1). Вони можуть бути однокамерними або багатокамерними.

Мал. 1

Походження кіст шиї переважно вродженого характеру, внаслідок порушень ембріонального розвитку зябрових щілин, розвитку щитовидної, паращитовидних, вилочкової залоз, лімфатичної системи шиї. Однак, бувають кісти і набутого характеру (наслідки травм, захворювання крові та лімфатичної системи, прояви пухлинних процесів).

Серединна (тиреоглосальна) кіста шиї є наслідком внутрішньоутробного порушення переміщення тканини щитовидної залози на передню поверхню шиї по щито-язичному протоку (тирео-глосальному тракту) (мал. 2).

Мал. 2

Бічна (брахіогенна) кіста шиї з'являється внаслідок неправильного формування першої і другої зябрових щілин і дуг ембріона (мал. 3).

Мал. 3

Дермоїдна кіста може розташовуватись як на передній, так і на бічній поверхні шиї, і утворюється із залишків ембріональної тканини. Відмінною особливістю цієї кісти є те, що вона складається з сполучнотканинної капсули, всередині якої знаходяться клітини потових і сальних залоз, волосяні фолікули, іноді волосся і навіть зуби.

Вроджені кісти найчастіше вперше виявляють себе клінічно в дитячому віці. Однак, бувають випадки, коли вони з'являються і в віці до 30 років. Симптоми кіст шиї різноманітні і залежать від їх локалізації, розмірів, ступеня тиску на поруч розташовані органи, наявності ускладнень. Найчастішим ускладненням кіст є їх запалення і нагноєння з формуванням нориць на шиї і ротової порожнини. Нориці шиї бувають повними (з двома вихідними отворами - в слизовій ротової порожнини і на поверхні шкіри) та неповними (мають всього один отвір в одному з місць на шкірі або ротової порожнини). У 25% випадків кісти шиї можуть злоякісно перероджуватись, причому бічна кіста шиї більш схильна до злоякісного переродження, ніж серединна.

Радикальне виліковування при кістах шиї можливо тільки за допомогою оперативних втручань. При хірургічних операціях видаляється кіста з її стінками, вмістом кісти, висікається норицевий хід, а при серединній кісті ще резекується тіло під'язикової кістки. В деяких випадках, при нагноєнні кіст та гнійному запаленні клітковини шиї, оперативні втручання виконуються в два етапи: спершу розкриваються гнійні порожнини з проведенням їх санації, а після усунення гнійного процесу виконується радикальне видалення кісти шиї. Іноді виконують пункції кіст під контролем ультразвукового датчика або без нього (якщо кіста розташована близько до поверхні шкіри і легко доступна контакту) з видаленням вмісту кіст (мал. 4). Однак, даний метод лікування не є радикальним і може використовуватись тільки у випадках важкого стану пацієнта, що не дозволяє виконати радикальне оперативне втручання, або як перший етап лікування при нагноєннях кіст.

Мал. 4

Хірургічні доступи до кіст шиї різноманітні і залежать від їх локалізації, розмірів, наявності ускладнень (мал. 5).

Мал. 5