Кіста - це округле утворення, що складається з капсули та рідинного вмісту (мал. 1).

Мал. 1

Кісти можуть бути поодинокими та множинними. Залежно від особливостей структури виділяють кісти солітарні, багатокамерні, протокові, жирові, фіброзні, атипові. Механізм виникнення всіх кіст пов'язаний з порушенням виділення секрету молочних залоз через протоки, в результаті чого секрет накопичується, утворюючи округлу порожнину. Причин, що викликають кісти молочних залоз, велика кількість, основними з них є: нервово-психічне напруження, гормональні порушення та зміни любого походження, тривалий прийом гормональних контрацептивів, аборти, травми молочних залоз, порушення обміну речовин.

Найбільш частими ускладненнями кіст молочних залоз є їх запалення і нагноєння. Злоякісне переродження кіст молочних залоз зустрічається дуже рідко.

Діагностика кіст включає в себе збір анамнезу, огляд та пальпацію молочних залоз, ультразвукові дослідження, а в міру необхідності можуть виконуватись мамографія, магнітно-резонансна томографія, пункція кісти з цитологічним дослідженням рідинного вмісту.

Залежно від клінічної ситуації деякі кісти молочних залоз можуть не вимагати лікування, вони підлягають спостереженню. Але в більшості випадків кістозні зміни необхідно лікувати. В терапії даного патологічного стану застосовуються різні медикаментозні препарати, а також виконуються пункції кіст під контролем ультразвукового сканування (мал. 2). Однак, у випадках близького розташування кіст до поверхні шкіри та при їх розмірі від 1 см і вище, коли вони легко визначаються пальпаторно, пункція може проводитись і без ультразвукового контролю.

Мал. 2

В тих випадках, коли консервативне лікування не приносить успіху, коли виникають нагноєння кіст, а також, коли при пункції кісти виявлені атипові клітини, проводяться хірургічні втручання. Оперативне втручання виконується в обсязі видалення кісти в межах здорових тканин (мал. 3). Коли ж при терміновому гістологічному дослідженні видаленої частини молочної залози з кістою виявляється злоякісне утворення, то обсяг оперативного втручання розширюється.

Мал. 3