Синдром Бурхаве (спонтанний розрив стравоходу, нетравматичний розрив стравоходу, барогенний розрив стравоходу, апоплексія стравоходу, «банкетний стравохід») - спонтанний розрив всіх шарів стінки стравоходу, що супроводжується різким болем у грудях і (або) в надчеревній ділянці, що іррадіює в спину. Для синдрому характерні розлад ковтання, блювання, утруднене дихання, розвиток шоку (мал. 1).
Мал. 1
Спонтанний розрив стравоходу є рідкісним захворюванням, і становить 2-3% від усіх випадків пошкодження стравоходу. Найчастіше він відбувається у чоловіків старше 50 років, зловживали алкоголем 40% з числа хворих. Фактором спонтанного розриву стравоходу можуть бути зміни в м'язовому шарі стінки стравоходу (лікарський езофагіт, виразкова хвороба стравоходу на тлі гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, інфекційні виразки у хворих на СНІД), а безпосередньою причиною - раптове підвищення тиску всередині стравоходу при закритому глотково-стравохідному сфінктері в поєднанні з негативним внутрішньогрудним тиском, що зустрічається при наступних патологічних станах: інтенсивна блювота після рясного прийому їжі, рідини і/або вживання алкоголю, а також при розладах харчової поведінки, таких як булімія; багаторазова блювота на тлі розладу функціонування блювотного центру на дні IV шлуночка головного мозку; підвищення внутрішньошлункового, а потім внутрішньостравохідного тиску при піднятті важких предметів, напруженні при дефекації, інтенсивному кашлі, пологах, нападі епілепсії.
Спонтанні розриви стравоходу відрізняються виникненням великих дефектів стінки стравоходу (від 4-5 до 10-12 см) і найчастіше локалізуються в лівій стінці нижнєгрудного відділу стравоходу (в 90% випадків). У переважній більшості спостережень розриви стравоходу орієнтовані поздовжньо і локалізуються в його найбільш слабкому відділі - безпосередньо над діафрагмою (на 3-6 см вище неї). Попадання вмісту шлунка в середостіння і плевральні порожнини приводить до важкої інтоксикації та високої летальності навіть у категорії хворих, яким проводилось оперативне втручання (до 90%). Летальність в багатому визначається часом, який пройшов з моменту розриву стравоходу, що обумовлено розвитком при пізній діагностиці важких гнійних ускладнень (флегмона глибоких клітковинних просторів шиї, медіастиніт, емпієма плеври, сепсис, стравохідно-респіраторні нориці, арозивні кровотечі).
Класична картина синдрому Бурхаве характеризується тріадою Маклера: блювота з'їденої їжею, підшкірна емфізема в шийно-грудній ділянці внаслідок скупчення повітря в підшкірній жировій клітковині, сильна ріжуча біль в грудній клітці (рідше в ділянці живота), яка раптово виникає в момент нападу блювоти, котра може віддавати в ліве надпліччя і ліву поперекову ділянку та наростає при ковтанні. Залежно від клініко-анатомічних особливостей виділяють 2 варіанти спонтанного розриву стравоходу:
1. Торакальний (обумовлений перфорацією грудного відділу стравоходу, клінічно проявляється пневмотораксом, пневмомедіастинумом, а пізніше - гнійним медіастинітом та емпіємою плеври).
2. Абдомінальний (обумовлений розривом черевного відділу стравоходу, має клінічну картину перитоніту).
Основним методом лікування при синдромі Бурхаве є оперативне втручання, завданнями якого є розтин і дренування зон ушкодження, втручання на стравоході (ушивання дефекту стравоходу з герметизацією лінії швів, резекція стравоходу; мал. 2), забезпечення ентерального харчування, виключення стравоходу.
Мал. 2
Обсяг і вид хірургічного лікування визначається з урахуванням характеру змін стінок стравоходу і наявності патології інших відділів шлунково-кишкового тракту, тяжкості стану хворого та інших супутніх захворювань. Кращі результати досягаються за умови ранньої діагностики синдрому Бурхаве і проведення адекватного хірургічного лікування протягом перших 12 годин після виникнення розриву. При відсутності лікування смертність близька до 100%.
Дані оперативні втручання виконуються переважно традиційними відкритими доступами - торакотомічно (мал. 3) та лапаротомічно (мал. 4). Але в деяких випадках можливе застосування мініінвазивних технологій - торакоскопії (мал. 5) та лапароскопії (мал. 6).
Мал. 3
Мал. 4
Мал. 5
Мал. 6