Стеноз стравоходу - зменшення діаметра просвіту стравоходу, яке призводить до порушення його нормальної прохідності, в результаті чого хворі не можуть повноцінно приймати їжу, через що виснажуються (мал. 1). 

Мал. 1

Розрізняють вроджені (10%, проявляються при перших годівлях новонародженого) та набуті (90%) стенози стравоходу. Набуті стенози бувають первинними (при розвитку патологічних процесів в самій стінці стравоходу) - посттравматичні, пухлинні, рубцеві (внаслідок розвитку різної природи запалення стінок стравоходу), і вторинними (при патологічних процесах поруч розташованих органів, які здавлюють стравохід зовні).

За місцем локалізації стенози стравоходу бувають високими (у верхній третині стравоходу), середніми (у середній третині), низькими (в нижній третині) і комбінованими (залучення стравоходу і шлунка).

По протяжності розрізняють короткі стенози (довжиною до 5 см), протяжні (довжиною понад 5 см), субтотальні і тотальні.

Розрізняють 4 ступеня розвитку непрохідності стравоходу:

1 – звуження просвіту від 9 до 11 мм.

2 – від 6 до 8 мм.

3 – від 3 до 5 мм.

4 – від 1 до 2 мм.

Лікування стенозів стравоходу направлено на розширення місця звуження. Залежно від причин, що викликали стеноз, застосовується: дієтотерапія, медикаментозне лікування, бужування (мал. 2), балонна дилатація (мал. 3), стентування стравоходу (мал. 4) і поєднання цих методів лікування.

Мал. 2

Мал. 3

Мал. 4

Хірургічні втручання виконуються в тих випадках, коли причиною стенозу є пухлинні ураження стравоходу, або коли консервативні методи лікування не дозволяють досягти необхідних результатів. Залежно від клінічної ситуації виконується: ендоскопічне розсічення стриктур (мал. 5), резекції стравоходу з одномоментною або двухмоментною його пластикою (мал. 6), накладення гастростоми (мал. 7).

Мал. 5

Мал. 6

Мал. 7

Порожнинні оперативні втручання можуть виконуватись як традиційним відкритим способом (мал. 8), так і мініінвазивно - торакоскопічно (мал. 9) та лапароскопічно (мал. 10).

Мал. 8

Мал. 9

Мал. 10